Згідно з Книгою про заселення Ісландії, заселення острова почалося 874 року, коли норвезький ватажок Інґольф Арнарсон став першим постійним норвезьким поселенцем на острові. Інші відвідували острів раніше і мешкали на ньому впродовж зими. В наступні століття острів заселяли люди норвезького та ґельського походження. З 1262 по 1918 рр. він був частиною норвезької, а згодом данської монархії. До 20 століття ісландці займалися переважно рибальством та землеробством. 1994 року країна приєдналася до Європейської економічної зони, що дозволяє їй диверсифікуватися від рибальства задля економічних та фінансових послуг.
Ісландія є країною з вільною ринковою економікою і з відносно низькими податками щодо інших країн OECD, при збереженні північної моделі з універсальними системами охорони здоров'я та освіти для своїх громадян. В останні роки Ісландія була однією з найбагатших та найрозвиненіших країн світу. 2010 року вона посіла 17-те місце у світі за показниками розвитку, згідно з Індексом розвитку людського потенціалу, та була четвертою країною світу за продуктивністю на душу населення. 2008 року банківська система країни систематично зазнавала провалів, спричиняючи економічний спад та політичну нестабільність.
Ісландія є технологічно розвиненою країною. Згідно з Freedom of the Press, в Ісландії медіа є найбільш вільними у світі. Ісландська культура базується на основі давньонорвезької спадщини. Більшість ісландців є вихідцями з Норвегії (зокрема із Західної Норвегії) та нащадками ґельських поселенців. Ісландська, північногерманська мова, є близькою до фарерської та до деяких західнонорвезьких діалектів. Національна культурна спадщина охоплює національну кухню, поезію та середньовічні ісландські саги. Нині Ісландія є країною з найменшим населенням з-поміж членів NATO та єдиним учасником блоку без постійної армії. Населення країни приблизно дорівнює населенню українського міста Херсон.