Бату́рин — місто Бахмацького району Чернігівської області (Україна), на річці Сейм (басейн Дніпра), за 23 км на пн. сх. від залізничної станції Бахмач-Пасажирський. Статус міста надано 2008 року.
Перші письмові згадки про Батурин датуються 1625-им роком. Понад три століття тому був він столицею Лівобережної України – свідком багатьох політичних інтриг, військових звитяг і трагедій. Ще 1669 р. гетьман Дем’ян Многогрішний вибрав Батурин за свою резиденцію, потім звідси правив Україною Іван Самойлович, з 1672 по 1708 рік — Іван Мазепа, а з 1750-64 рр. – останній гетьман України К. Разумовський. Ось тому і називають Батурин гетьманською столицею.
Кожен із чотирьох гетьманів чимало зробив для розбудови міста. Д. Многогрішний за короткий термін побудував тут гетьманський палац, влаштував поштову станцію, укріпив фортецю, розпочав будівництво приміщення генерального суду. Гетьман І. Самойлович за 15 років свого володарювання Лівобережжям добудував у Батурині будинок генерального суду, розбудував Миколо-Крупицький монастир. За час гетьманування Івана Мазепи місто розквітло: у Батурині з’явилося багато мурованих будівель з прекрасною європейською архітектурою (кілька десятків церков та два монастирі). Територія міста сягала близько сотні гектарів, а населення – 20 тисяч осіб.
На жаль, до цього всього були безжальними і час, і люди. У 1708 році російське царське військо вщент зруйнувало гетьманську столицю і винищило тисячі її мирних мешканців. Після того Батурин занепадає, тільки в 1750-х роках гетьман Кирило Розумовський, знову перенісши сюди столицю, починає відбудовувати місто: впорядковує, зводить палац тощо. Та, як відомо, 1764 р. російська імператриця Катерина ІІ ліквідувала українське гетьманство – закінчився і період батуринського відродження. В ХІХ ст. Батурин перетворився на звичайне містечко, а в 1923 році вже мав статус села.
У незалежній Україні Батурин почав відроджуватися у минулій величі. З 1994 року тут було утворено Національний історико-культурний заповідник “Гетьманська столиця”, до складу якого увійшло 39 об’єктів унікальних пам’яток історії, археології та природи.
Головною пам’яткою Батурина є величний палац (1799-1803) К. Розумовського. У палаці створено Музей Гетьманської Слави, де представлено добу гетьманщини в Україні.
Єдина споруда, що збереглася у місті з часів І. Мазепи – будинок генерального суду, який на початку XVIII ст. належав Василю Кочубею. Зараз у будинку Кочубея діє краєзнавчий музей.
У центрі міста височить Покровська церква, а дорога від неї веде до дерев’яної Батуринської фортеці, укріплення якої, за даними археологів, відносять до XI ст.. На території цитаделі – будинок гетьмана, скарбниця та дерев’яна замкова церква.
Поряд із цитаделлю знаходиться Воскресенська церква, яка стала усипальнею гетьмана К. Розумовського. Це одне з небагатьох поховань українських гетьманів, яке збереглося до наших днів. У будівлі церковно-парафіяльної школи, що недалечко від церкви, зараз відкрито Археологічний музей.