Чернівці

Чернівці — адміністративний, політичний і релігійний центр Чернівецької області, важливий культурний та науково-освітній осередок України. Місто розміщене на південному заході України за 40 км від румунського кордону.

Чернівці — історична столиця Буковинського краю, місто відоме своїми архітектурними ансамблями, одну з яких — пам'ятку архітектури «Резиденція митрополитів Буковини і Далмації» — включено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Чернівці (до 1944 Черновіци) розташовані на берегах ріки Прут і є обласним центром, який межує з Молдовою та Румунією, Івано-Франківською, Тернопільською та Хмельницькою областю України.

Історія

Поселення на території Чернівців виникали вже в період неоліту. У міських передмістях археологи виявили поселення трипільської культури, бронзового та залізного віків, а також слов'янські пам'ятники початку нашої ери (II—V ст.). У IX—XI ст. тут були поселення білих хорватів і тиверців.

Заснування в XII ст. укріпленого селища на місці Чернівців, на лівому березі Прута, історики пов'язують з ім'ям галицького князя Ярослава Осмомисла. Це була фортеця з торгівельно-ремісничим поселенням, яка називалась Черн (або Чорне місто), мабуть, через чорні дерев'яні стіни. В 1259 на вимогу татарського темника Бурундая фортеця була зруйнована.

Внаслідок частих паводків на низькому лівому березі Прута нове місто було побудоване на високому правому березі (збереглися руїни фортеці, яка існувала до середини XIII ст., коли її зруйнували татари).

Нове місто було побудоване на високому правому березі Прута. В 1615 році старостою Чернівців був майбутній господар Молдови Мирон Барновський-Могила. З середини XIV ст. Чернівці входили до складу Молдови як прикордонне місто з Польщею; через них проходив торговельний шлях зі Львова на Сучаву. Уперше згадуються в грамоті воєводи Олександра «Доброго» (Александру чел Бун; 8 жовтня 1408 р.) у зв'язку з митним договором, який він уклав з львівськими купцями.

1488 р. Чернівці стали центром Чернівецького повіту. За молдовського періоду вони користувалися самоуправою на магдебурзькому праві і як «вільне місто» підпорядковувалися безпосередньо воєводі; управа Чернівців була в руках «шолтиса» і 12 радних.

В Чернівцях відбулись перемовини між представниками Королівства Польського на чолі з Миколаєм Фірлеєм за дорученням короля Олександра Ягеллончика, Молдовського князівства за посередництва представників Угорщини щодо повернення Покуття Польщі на початку 16 століття. Місто було спалене під час походу-відповіді після нападу молдовського воєводи Богдана Сліпого на Королівство Польське військами під командуванням коронного гетьмана Миколая Каменецького.

За часів Стефана Великого Чернівці вже були містом. Саме так вони називаються в документі 1490 р. В молдавський період вони отримали самоврядування на основі Маґдебурского права і як «вільне місто» підпорядковувалися безпосередньо воєводі. Коли ж сама Молдавія потрапила в турецьке ярмо і султан перетворив захоплену країну в слухняного васала, господарем в місті ставав той з феодалів, хто підносив султану найбільшого хабара. Феодали через це вели між собою безперервні чвари, а іноді і справжні бої.

У 1509 р. польський гетьман Камянецький вщент спалив Чернівці. У 1537 р. місто разорює війська польського короля. Під час воєн між Польщею і Туреччиною (1595—1620) Чернігів неодноразово переходили з рук в руки. У 1650 та 1653 роках у Чернівцях побували козаки Хмельницького. Місто спустошувалось під час воєн Молдавії з Польщею (1497, 1509, 1688), турками (1476 і 1714) і татарами (1626, 1646, 1650, 1672).

У XV—XVI ст. Чернівці були торговим центром з ярмарками, які відбувалися на лівому березі Прута, але з середини XVI ст. почали занепадати через постійні війни, а 1538 опинилися під турецькою зверхністю. Місто зазнало спустошень за воєн Молдови з Польщею (1497, 1509, 1688 рр.), турками (1476 і 1714 рр.) і татарами (1626, 1646, 1650, 1672 рр.). Козаки (під проводом Богдана Хмельницького) побували у Чернівцях 1650 і 1653 рр. та після поразки під Після поразки шведської армії Карла XII під Полтавою взимку 1709—1710 рр., переслідуючи шведську армію і частини козаків Мазепи, шо примкнули до шведів, вперше російські війська захопили Чернівці. Вдруге — у 1739 р. під час російсько-турецької війни. Після цих великих спустошень до 1762 року в Чернівцях ледве залишається 200 дерев'яних будинків і 1200 жителів.

До 1774 року місто знаходилося під владою Молдавського князівства, яке було васалом Туречини і відігравало значну роль на важливому торгівельному шляху в Європу і Візантію. Після чергової російсько-турецької війни 1768—1774 Чернівці були в третій раз зайняті російськими військами, а потім перейшли під владу Австрії. Австрійська імператриця Марія Терезія, скориставшись поразкою турків в російсько-турецькій війні 1768—1774 рр., включила в 1775 р. Буковину разом з Чернівцями в імперію Габсбургів. Місто стає центром Буковини: спочатку військової адміністрації (1774—1786), а потім у 1786—1849 рр. центром цивільного управління Буковинського округу, який входив до складу Галичини, в 1849 р. — автономного краю Буковини. У 1864 р. Чернівці отримали повне місцеве самоврядування.

Починаючи з 1775 р. населення Чернівців постійно зростає, набуваючи все більш змішаного національного складу. Крім українців і румунів, тут селяться поляки, німці та євреї.

Коли в 1778 році головою військової адміністрації Чернівців став герцог Карл фон Енценберг, місто почало розквітати зусиллями залучених сюди ремісників, купців, промисловців, які сприяли розвитку торгівлі та виробництва. Протягом XIX ст. австрійська адміністрація міста сприяє розвитку освіти: до 1869 р. вже працювало 6 шкіл, створюються гімназії, вчительська семінарія, спеціалізовані училища. У 1875 р. був заснований університет з трьома факультетами. У школах навчання йшло на німецькій мові, але поступово виникають народні школи з українською мовою викладання.

1781 року імператор Йосиф II видав указ, яким всі парафії та монастирі в межах австрійської Буковини були об'єднані у одну єпархію та підпорядковані єпископові Досифеєві Херескулу, єпископові Радовецькому. 12 грудня 1781 року єпископську катедру було перенесено до Чернівців. 1783 р. у Чернівцях постали ремісничі цехи, з кінця XVIII ст. почала розвиватися промисловість. На початку XIX ст. засновано гімназію, побудовано церкви св. Параскеви (1814—1862 рр.) і греко-католицьку (1825—1830 рр.). З 1832 р. у Чернівцях уконституювався магістрат на чолі з бургомістром.

Революційні події 1848 р. призвели до автономії краю і міста та до загострення політичного суперництва між представниками української та румунської громад на Буковині. У середині XIX ст. дійшло також до пожвавлення економічного розвитку Чернівців (побудовано броварню, паровий млин, ґуральню, фабрику меблів, 1850 р. створено торговельну палату, 1877 р. — торгову біржу).

На рубежі XIX—XX століть на землі Буковини творять талановиті письменники, художники, музиканти (М. Івасюк, Р. Кайндль, Є. Максимович, О. Кобилянська, Ю. Федькович, та ін.) Чернівці стають культурним центром, відомим всій Європі. З середини XIX і до початку XX століття було збудовано багато архітектурних пам'ятників: ратуша (1848), поштамт (1855), Вірменська церква (1875), єврейська синагога (1877), драматичний театр (1905), палац правосуддя (1906), приміщення залізничного вокзалу (1908).

У 1970 рр. в Чернівцях було 50 загальноосвітніх шкіл, 8 технікумів, 8 профтехніческіх, музичних, педагогічних, медичних училищ, 3 вищі навчальні заклади.

В даний час у Чернівцях зайнято близько 70 000 робітників і сконцентровано близько 60% промислової продукції області. Провідні галузі — легка, харчова, електронна та хімічна промисловість, машинобудування і металообробка, деревообробка.

Шедеври архітектури в місті — театр, палац юстиції, кафедральний собор, готелі «Париж», «Бель Вю» («Прекрасний вигляд»), Палата торгівлі та ремесел, дирекція буковинської ощадкаси (нині художній музей). Представлені найбільш різноманітні архітектурні стилі: романський, готичний, візантійський, класицизм, еклектика, модерн, неоклассіка, мавританський, бароко, псевдобарокко, флорентійський та інші.Без сумніву, місто набуло туристичного сенсу.

Культура

У місті діють 2 театри, обласна філармонія, зал органної музики, численні музеї, кінотеатри, 41 бібліотека, центральний палац культури і 17 закладів культури клубного типу; комфорт і спокій життя в місті створюють парки, сквери та зелені насадження.

Театри і музика

У місті діють 3 театри:

Чернівецький український музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської;
Чернівецький обласний театр ляльок.
Духовно-мистецький центр «Голос»

У наш час Чернівецька обласна філармонія зі своїм творчим складом стоїть у перших лавах провідних філармоній України, в якій зокрема функціонують такі творчі колективи:

Заслужений академічний Буковинський ансамбль пісні і танцю України (1944 p.);
Камерний оркестр (1975 p.);
Концертна група солістів «Музична просвіта» (1953 p.);
Дует «Писанка» (1990 p.);
Симфонічний оркестр (1992 p.);
Камерний хор (1993 p.);
Естрадна група (1998 p.).

18 серпня 1992 року відбулось урочисте відкриття Залу органної та камерної музики, присвячене 1-й річниці Дня Незалежності України.

Музеї

Чернівецький краєзнавчий музей (вул. О. Кобилянської, 28) — найбільше зібрання матеріалів і артефактів природи, історії та культури Північної Буковини: колекція стародруків з унікальною Острозькою біблією, друкованою Іваном Федоровим у 1581 р.; нумізматична колекція, яка налічує понад 3 тис. монет; цікава колекція зброї; археологічна колекція, що нараховує понад 12 тисяч музейних предметів. Гордістю музею є колекція творів образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, основу якої складають ікони XVI—XVIII ст., роботи видатних буковинських митців. Природнича збірка налічує майже 10 тисяч натуральних зразків (опудала, мокрі препарати, гербарій, ентомологічні колекції тощо);
Чернівецький художній музей (Центральна пл., 10). Сама споруда має художню цінність: в її оформленні віртуозно поєднані скульптура, живопис, ліпнина, вітражі, художній метал. Загальна кількість експонатів музею перевищує 8400. Тут створено колекцію унікальних буковинських народних образів та ікон на склі XIX—XX ст., буковинських народних килимів XIX—XX ст., буковинських і гуцульських писанок, а також зберігаються такі рідкісні пам'ятки, як композиція «Страшний суд», буковинські ікони XVII—XX ст. та стародруки, серед них «Апостол» 1632 р. В експозиції живопису художнього музею представлені загалом рідкісні полотна, які належать пензлям знаних буковинських малярів, що працювали переважно в класичній манері;
Музей історії та культури євреїв Буковини (Театральна пл., 10). Знаходиться у колишньому Єврейському народному Домі (нині Центральний міський палац культури). Основною концепцією музею є відображення та підкреслення характерних рис саме буковинського єврейства — буковинського феномена XIX — початку XX сторіч на Буковині, який суттєво відрізнявся від феноменів сусідніх галицького, бессарабського та подільського єврейства.
Музей буковинської діаспори (вул. Йосипа Главки, 1);
Чернівецький обласний музей народної архітектури та побуту (вул. Світловодська, 2) — архітектурно-ландшафтний комплекс, який складається з пам'яток народної архітектури кінця XVIII — першої половини XX ст. Просто неба відтворене стародавнє буковинське село, де можна ознайомитися з народною архітектурою та побутом буковинців різних районів та етнографічних груп. Експозиція музею включає близько 35 споруд, перевезених з різних куточків області й відтворених у первісному вигляді з відповідним природним оточенням;
Літературно-меморіальний музей Ольги Кобилянської (вул. Софії Окуневської, 5);
Літературно-меморіальний музей Юрія Федьковича (пл. Соборна, 10);
Меморіальний музей Володимира Івасюка (вул. Маяковського, 40/1);
Музей авіації і космонавтики

Розваги і кіно

У вересні 2009 року в Чернівцях відкрився центр розваг «Панорама-Чернівці» — тут працюють льодовий майданчик, боулінг, 2 більярдні зали, скеледром, зал лазерних боїв, кілька дитячих кімнат відпочинку, а також арт-кафе, 2 кінотеатри, один із них — формату 5D (об'ємне зображення, що виходить за межі екрана та супроводжується спецефектами). До послуг відвідувачів 17 закладів громадського харчування зі стравами кухонь від народної буковинської до італійської, винне подвір'я. Цей комплекс отримав свою назву через те, що з третього-четвертого поверхів у ньому відкривається чудова панорама міста, звідки видно всі архітектурні перлини столиці Буковини, в тому числі й університет — колишню резиденцію буковинських митрополитів.

Станом на кінець 2010 року в місті діють 7 кінотеатрів:

кінопалац «Чернівці» (у приміщенні колишнього темплю — міської хоральної синагоги);
кінотеатр імені І.Миколайчука (славетний український актор Іван Миколайчук родом з села Чортория Кіцманського району Чернівецької області). Наразі на реконструкції;
палац кіно імені О.Кобилянської (3D);
кінотеатр «Ефект» (3D);
5D-кінотеатр ТРЦ «Панорама-Чернівці»;
XD-кінотеатр в ТРЦ «DEPOt»;
«Кінопаркінг».
Фестивалі та ярмарки
У Чернівцях щороку проводяться кілька фестивалів та ярмарків. Серед них:
Поетичний фестиваль «Meridian Czernowitz»;
Фольклорно-етнографічний фестиваль «Буковинська Маланка»;
Етнодуховний фестиваль «Обнова-фест»;
«Петрівський ярмарок».
Парки та природно-заповідні об'єкти

Парки

Ботанічний сад Чернівецького національного університету (загальнодержавного значення), Чернівецький дендропарк (загальнодержавного значення), Парк Жовтневий, Парк ім. Ф. Шиллера, Парк ім. Ю. Федьковича, Парк-сквер (вул. Кордуби), Парк-сквер (вул. Стеценка), Парк-сквер (Соборна площа), Садгірський (вул. Підкови), Садгірський (вул. Тольятті), ЦПКіВ ім. Т. Шевченка.

Ландшафтні заказники

Гарячий Урбан і (частина) Цецино (загальнодержавного значення).

Пам'ятки природи

Ботанічні: Берека звичайна, Гінкго дволопатеве, Група рідкісних дерев (вул. Буковинська), Група рідкісних дерев (вул. Головна), Група рідкісних дерев (вул. Курильська), Група різновидностей рідкісних дерев, Діброва, Дуб крупноплідний, Кедр європейський (вул. Аксенина), Кедр європейський (вул. Стрийська), Лавр благородний, Магнолія Кобус, Магнолія Суланжа (вул. Аксенина), Магнолія Суланжа (вул. Українська), Магнолія Суланжа (вул. 28 Червня), Псевдотсуга тисолиста, Сквер з різновидностями рідкісних дерев (вул. Л. Українки), Сквер з різновидностями рідкісних дерев (на розі Університетської та Коцюбинського), Туя західна, Черемха звичайна, Ялина колюча.

Гідрологічні: Садгірська мінеральна.