Ка́м'яне́ць-Поді́льський, центр Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. Місто знаходиться на території заповіднику "Подільські Товтри"
Коротка історична довідка
Археологічні знахідки та дослідження засвідчують, що люди здавна селилися на території сучасного Кам'янця-Подільського. Це були стоянки мисливців, селища давніх землеробів. Міське поселення виникло тут значно пізніше.
Найдавнішими вважаються археологічні знахідки на території дендропарку над каньйоном на лівому березі Смотрича. Тут після весняних розмивів виявлено бивні мамонта, а також крем'яні відщепи пізнього палеоліту (40—13 тисяч років тому).
На території сучасного Старого міста під час земляних робіт натрапили на речі часів трипільської культури (IV—III тисячоліття до н. е.).
В урочищі Татарському, яке з південного заходу прилягає до Кам'янець-Подільської фортеці, виявлено рештки великого трипільського поселення, а в ньому — безліч уламків посуду, крем'яні ножі, скребки, різці, глиняні мініатюрні скульптури, характерні для землеробських племен мідного віку. У цьому ж урочищі, а також поблизу міської друкарні знайдено знаряддя праці пізнього бронзового віку та початку раннього залізного віку (XII—VIII століття до н. е.).
У перші століття нашої ери територію майбутнього Кам'янця та його околиць заселяли племена черняхівської культури, основним заняттям яких було землеробство.
Римські монети II-III століть, знайдені на території міста та навколишніх сіл, свідчать, що населення Середнього Подністров'я перебувало у торговельних і культурних зв'язках із жителями Північного Причорномор'я та римських провінцій. На правому березі Смотрича, неподалік Гончарської башти, під час земляних робіт виявлено культурний шар із слов'янською керамікою IX-X століть. На думку істориків, це є доказом того, що Старе місто, як і весь район Середнього Подністров'я, у ті часи заселяли східнослов'янські племена, зокрема уличі та тиверці, які входиди до складу Київської Русі. У різних частинах Старого міста, а також в урочищі Татарському виявлено залишки давньоруською кераміки.
Згідно археологічних знахідок, виникнення міста Кам'янець-Подільський датується ХІІ — початком ХІІІ століття. Воно входило до складу Галицько-Волинського князівства.
У 1240 році Поділля підпало під іго Золотої Орди. Кам'янець був адміністративним центром Кам'янецького тумена. Керували Подільським улусом три брати, «отчичі і дідичі Подільської землі» — Кутлубуг (Котлубей), Хачібей (Кочубей) і Дмитро.
Після перемоги військ Литви над ординцями у Синьоводській битві, що відбулася восени 1362 року, Поділля перейшло під владу Великого князівства Литовського. Утверджуючись у краї, князі Коріятовичі (племінники великого князя литовського Ольгерда) стали відбудовувати міста, їхні укріплення та села. Серед відбудованих міст був і Кам'янець. Від 1360-х років столицею Подільської землі при Коріятовичах було місто Смотрич, а з початку 1370-х років — Кам'янець. 7(15) січня 1374 року Юрій і Олександр Коріятовичі надали місту грамоту на самоврядування. Поступово в його суспільне та громадське життя, управління, судочинство та містобудування стали проникати західноєвропейські норми.На той час у Кам'янці склалося двоцентрове управління: одним із його адміністративних центрів був замок, іншим — місто. Замок слугував місцем перебування князя, який управляв усім Подільським князівством, а місто — війта, який керував міською громадою. Грамота 1374 року засвідчує, що «зем'ян, бояр і слуг князівських повинен судити князь на замку», а міщани мали право «судитися своїм правом і своїми райцями».За етнічною приналежністю населення Кам'янця в ті часи переважно було руським (українським). Окрім українців, тут мешкали вірмено-кипчаки, литовці, поляки, молдовани, поодинокі представники інших народів.За часів князювання Коріятовичів (до 1393р.) на Поділля став проникати католицизм.
1432 року за містом було закріплено магдебурзьке право, а в 1434 року місто Кам'янець-Подільський остаточно переходить під владу польського короля.
На початку XX ст. Кам’янець-Подільський увійшов у склад України і в дійсний час місто є культурно-історичною пам’яткою для нашої країни, що сприяє формування різних туристичних маршрутів для гостей з різних країн.