Козеле́ць — селище міського типу, районний центр Козелецького району Чернігівської області. Розташоване на березі річки Остер, поряд з автотрасою E95 (Київ-Чернігів), E101М01 та E381. Населення — 8,9 тисяч мешканців. Герб Козельця — срібний козел із золотими рогами та ратицями і золотою кулею з хрестом на спині. Прапор Козельця — зелено-блакитно-жовте полотнище з виділенням білого квадрату у верхньому лівому куті на дві третини ширини прапора.
Відомий з 17 століття як укріплене місто, що входило до складу Речі Посполитої. Назва, очевидно, походить від улюбленого корму домашніх тварин — польових квітів козелець.
ХронологіяЗ 1649 р. — центр Козелецької сотні Київського полку.1656 — надане магдебурзьке право.1662 — в Козельці відбулася козацько-старшинська рада, на якій було обрано гетьманом України Якима Сомка.1669 — місто зруйновано татарами.1708 року в Козелець переведено полкове управління Київського полку — тут жили полковник та інша козацька старшина, місто залишалось адміністративним центром полку до 1781 року.
З 1782 року Козелець — повітове місто Київського намісництва, 1797 — Малоросійської, 1802 — Чернігівської губернії. В 1752 була заснована козелецька лікарня, з 1765 діяла кінна пошта. У середині 18 ст. виникають мануфактури: 4 шкіряні та одна сально-шкіряна. У 1866 — 441 двір, 4459 жителів, повітове та парафіяльне училища, тютюнова фабрика, 2 цегляні заводи, проходило 5 ярмарок у рік; 1897 — 638 дворів, 5786 жителів.На початку 20 ст. в Козельці діяли 3 початкові школи, чоловіча гімназія (1912), жіноча прогімназія (1914), Козелецьке вище початкове училище (1913). 1906–1916 виходив щотижневик «Листок объявлений Козелецкого уездного земства».Весною 1846 в Козельці побував Т. Г. Шевченко, коли за завданням Археографічної комісії подорожував, щоб замалювати історичні архітектурні та історичні пам'ятки Чернігівщини. У повісті «Княгиня» описав Козелець і його архітектурну пам'ятку собор Різдва Богородиці.29 вересня 1943 року нацистські сили вибиті з Козельця радянськими військами.