Площа Ринок у Львові

Площа Ринок — центральний майдан у Львові, історичне серце сучасного міста, характерне явище для середньовічної архітектури європейських міст.

Пам'ятки

У центрі площі стоїть будівля ратуші. Тут у всі часи і донині урядують виборчі органи міської влади. В середньовіччі містом керував бурмістр, рада, що відала міським бюджетом і податками, та лава, що чинила суд. Нинішня ратуша, що стоїть у центрі площі, збудована в 1827–1835 роках в стилі класицизм.

Сучасна пл. Ринок № 2. Свою назву дістала від прізвища власника італійця Роберто Бандінеллі, який 1629 року організував у будинку пошту, звідки поштові кур'єри двічі на тиждень відвозили кореспонденцію в різні куточки Європи. На фасаді будинку зображені дельфіни, які є символом успішної торгівлі. У цьому будинку є історичний музей, зокрема, виставка коштовностей.

Кам'яниця № 3 названа за прізвищем родини львівських міщан італійського походження, котрі володіли попереднім будинком на цьому місці. Нинішній бароковий споруджено 1772 року за проектом Петра Полейовського на старих фундаментах, що походили ймовірно ще з XV століття. Скульптурне оздоблення, зокрема фігури атлантів, що підтримують балкон виконав Франциск Оленський. Розписи інтер'єрів зробив Станіслав Строїнський (не збереглись). В подальшому через зміну власників кам'яницю часом звано «Бзовською» і «Валентинівською». У 1834–1840 роках тут проживав граф Станіслав Скарбек.

Сучасна пл. Ринок № 4. Збудована у 1588–1589 роках італійськими архітекторами Павлом Римлянином і Петром Барбоном. Фасад будинку покритий кам'яним діамантовим рустом, котрий потемнів з часом. Звідси і назва будинку. Будинок має багатий декор інтер'єрів, котрі можна вільно оглянути, відвідавши розміщений тут історичний музей м. Львова. У 2019 році завершено трирічну реставрацію кам'яниці.

Сучасна пл. Ринок № 6. Збудована у 1580 році тими ж архітекторами, що будували Чорну кам'яницю. Замовником був заможний грецький купець Корнякт, котрий міг собі дозволити розкішний шестивіконний будинок на центральній площі середньовічного міста. Внутрішній дворик будинку оточений з трьох сторін відкритою аркадою. Львів'яни називають його італійським за схожість з ренесансними двориками Флоренції та Рима. Тепер у будинку розміщений історичний музей, а в італійському дворику влітку працює кав'ярня, а вечорами бувають концерти класичної музики. Як і попередні два будинки, збудований у стилі ренесансу.

Сучасна пл. Ринок № 10. Класичний взірець бароко. Своєю назвою завдячує графові Любомирському, котрий перебудував будівлю для власного житла в 1760 році. В 1895 році палац купило товариство Просвіта, котре об'єднало творчі сили української інтелігенції довкола ідеї просвіти простого народу і покращення його долі. 1975 року після адаптації в будинку відкрита експозиція з фондів музею етнографії та художнього промислу.

Сучасна пл. Ринок, № 14. Має над вхідним порталом кам'яний герб Венеції — лев з розкритою книгою. Будинок збудував архітектор Павло Щасливий у 1589 році на замовлення венеційського консула і купця Антоніо Массарі.

Сучасна пл. Ринок № 23. Збудований у 1570 році на замовлення вихідців зі Сілезії Шольц-Вольфовичів в стилі ренесанс. Фасад будинку багато декорований як біблійними скульптурними композиціями, так і скульптурними портретами звичайних львів'ян.

Сучасна пл. Ринок № 24. Відбудований після пожежі 1527 року в ренесансних традиціях. Свого часу його власником також, як і Венеційської кам'яниці, був Антоніо Массарі. Це ще один будинок на площі, де можна оглянути експозицію історичного музею.

Сучасна пл. Ринок № 28. Зберігся у незмінному виді з часу своєї відбудови на початку XVII ст. Це одна з найкращих пам'яток львівської житлової архітектури епохи Ренесансу. Будівлю спорудив львівський райця і доктор медицини Павло Домінік Гепнер. Він поселився у приміщенні 1610 року. Відтоді будинок називали Гепнерівським, Докторівським та Домініківським.

Уся будівля над вікнами «всипана» латинськими прислів'ями — вони натякають на фах власника: «Quis dives? Qui nil cupiat quis pauper? Avarus» («Хто ж багач? Хто не має жадань. А хто вбогий? Захланний». Фраза з твору пізньолатинського поета Авзонія), «Nunquam discrepat utile a decoro» («Ніколи не дисонує корисне з красивим». Фраза з твору Авзонія), «Deus meus et omnia» («Ти мій Бог і моє все». Гасло францисканців), «Ubi charitas ibi Deus» («Де милосердя, там Бог». Перегукується з першим посланням Івана Богослова), «Ubi uber ibi tuber» («Вщерть добра є — випирає». Латинське прислів'я), «Ubi opes ibi amici» («Де багатство, там і друзі». Овідій), «Probus invidet nemini» («Добрий не заздрить нікому». «Тімей» Цицерона), «Domat omnia virtus» («Чеснота долає все»), «Virtutis praemium honor» («Нагорода за доброчесність — шана». «Нікомахова естетика» Арістотеля), «Sola triumfatat virtus» («Лише доброчесність тріумфує»), «Imis alta» («Низьким висока»). Декілька аналогічних фраз також можна побачити і на фасаді іншої будівлі — № 23.

Сучасна пл. Ринок № 29. Збудовано для коменданта львівського (польського) гарнізону генерала Коритовського у 1766–1778 роках. Під час будівництва широко застосовувалась праця військовополонених. Будинок з великим внутрішнім подвір'ям, має наскрізний прохід на вулицю Театральну. У XIX столітті цей прохід називався пасаж Андреоллі від імені купця Домініко Андреоллі, що прибув до Львова у 1803 році зі Швейцарії та відкрив тут цукерню.

Північна сторона площі найбільш змінена. Як свідчать архівні джерела, у 1765 році всі будови цієї сторони площі були зруйновані. Фасади первісних будівель змінені, де-не-де збереглося середньовічне планування, уціліли поодинокі фрагменти.

Дім № 32, колишній універмаг «Trust» родини Ціпперів, зведений 1912 року фірмою Едмунда Жиховича за проектом Міхала Лужецького у стилі модерн з елементами історизму.

Попередницею була кам'яниця капітана Домініка Вільчека, збудована наприкінці XVIII століття на місці чотирьох, або п'яти старіших будинків площі Ринок і нинішньої Шевської. Один з них Вільчек успадкував, сусідні ж — придбав протягом 1765–1777 років.

Сучасна пл. Ринок № 36. Споруджений у 1778–1781 роках за проектом французького архітектора П'єра-Дені Ґібо. У кінці 1700-х років тут проживав польський військовий діяч Юзеф Понятовський. На початку ХХ століття у будинку була крамниця «Народної торгівлі» українського Крайового споживчого союзу. У кам'яниці залишились написи латинською мовою: «Ісус дня 1-го липня» й «Марія року Божого 1730».

Джерело