Маріїнський палац

Маріїнський палац в стилі бароко, збудований в 1744 році на замовлення імператриці Єлизавети є перлиною архітектури Києва.

Маріїнський палац, який ще називають Президентським палацом, представляє Україну на міжнародному рівні як державна резиденція. Зазвичай саме тут проходять урочисті події загальнодержавного рівня, зустрічі з іноземними гостями, урочисті прийоми та заходи.

Цей прекрасний барочний ансамбль збудовано на замовлення імператриці Єлизавети Петрівни. Кажуть, що імператриця сама вибрала місце для зведення палацу під час відвідин Києва у 1744 році. Це були дніпровські схили поблизу Києво-Печерської лаври.Маріїнський палац було зведено за проектом видатного архітектора італійського походження Франческо Бартоломео Растреллі. Він також був автором проекту Андріївської церкви у Києві. Зовнішній вигляд Маріїнського палацу є копією імператорської резиденції в підмосковному селі Перово − де таємно вінчалися Єлизавета Петрівна з графом Олексієм Розумовським.

Спорудженням палацу керував видатний російський зодчий Іван Федорович Мічурін. Будівництво тривало протягом 1750-1755 років. І хоча офіційним роком закінчення будівництва вважається 1755, та повністю оздоблювальні роботи завершилися лише на початку 1760 року. Єлизавета Петрівна так і не встигла побачити цей дивовижний архітектурний ансамбль.

У основі архітектурного ансамблю лежить схема, традиційна для палацово-паркових комплексів XVIII століття. Центром симетричної композиції служить будівля палацу, що складається з двоповерхового центрального корпусу і двох одноповерхових бічних флігелів з широким внутрішнім двором.

На відміну від холодної і стриманої парадності більшості палаців того часу, Маріїнський палац полонить чарівністю, затишком і легкістю. Ясно-жовті карнизи і колони коринфського ордера, білосніжні балюстради і віконні лиштви ефектно виділяються на бірюзовому фоні стін. Все це надає споруді з одного боку розкішного та урочистого вигляду, а з іншого – ніжного й романтичного. Особливо гарним є парковий фасад з розташованими в середній частині широкими сходами, що спускаються двома маршами з обох боків невисокої тераси.

Першим справжнім господарем палацу став Петро Олександрович Румянцев-Задунайський, що був призначений генерал-губернатором Малоросії у 1764 році імператрицею Катериною II. Саме тоді палацовий комплекс вперше виступив в якості офіційної резиденції глави України для прийому глав іноземних держав. І в 1787 році прийняв російську імператрицю Катерину II.

З кінця XVIII палац служив резиденцією Київського генерал-губернатора доки не сталась нищівна пожежа 1819 року, що зруйнувала дерев’яний другий поверх і внутрішнє оздоблення. Палац з розкішної резиденції перетворився в казарми.

Протягом 1834 – 1867 років Царський палац був орендований «Акціонерним товариством мінеральних вод». Центральну будівлю було переобладнано на зал з десятьма ваннами, наповненими цілющою лаврською водою, і кімнати для прийому вод, а флігелі – в кімнати для гостей.

Відродження палацу відбулося в 1868 – 1870 роках завдяки відвідуванню Києва російським імператором Олександром II та його дружиною імператрицею Марією Олександрівною. До приїзду царської сім’ї в палаці за проектом Карла Яковича Маєвського за участю інженера Аманда Єгоровича Струве був заново відбудований другий поверх палацу, прибудований балкон зі сходами в центральній частині, відновлені інтер’єри приміщень у класичному стилі бароко і ренесансу. Стіни палацу прикрасили полотна майстрів XVIII – XX століть і фрагменти настінного живопису італійського художника Камілла Алліауді, запрошеного імператором Олександром II.

Після реставрації в палаці налічувалося 83 кімнати, зокрема близько 30 розкішних покоїв на другому поверсі, призначених для «високих» персон, що відвідували Київ. Кожен член царської родини, який хоч би раз зупинявся в палаці, переробляв одну з його кімнат на свій смак. Окрім осіб царської сім’ї, в палацовому комплексі у різний час жили представники вищої міської адміністрації.

У 1874 році був закладений розкішний парк в пейзажному стилі зі звивистими алеями. Кошти на цей парк, 22 тисячі рублів сріблом, виділила імператриця Марія Олександрівна, після чого палацово-парковий комплекс отримав нову назву Маріїнський на честь імператриці.

З протилежного боку Маріїнського палацу знаходиться Міський Сад, закладений у 1748 році на основі старовинного виноградного саду. Його ще називають Царським, адже цей сад був заснований ще Петром I. Царский сад своєю системою прямих доріжок, що перехрещуються перпендикулярно, простягається аж до вод Дніпра. Він створений за проектом майстрів садово-паркового мистецтва Д. Фока та Й. Гофмейстера. Нині – це одне з найкрасивіших і найзатишніших місць Києва.

До революції 1917 року Маріїнський палац служив офіційною резиденцією царської родини в Києві і був обладнаний усіма доступними на той момент часу благами цивілізації: парове опалення, система вентиляції, водопостачання, електропостачання.

Після 1917 року в приміщеннях палацового комплексу розміщувався технікум, а пізніше сільськогосподарський музей. Під час Другої світової війни в центральну частину основної будівлі палацу потрапила бомба, хоч і не розірвавшись, значно зруйнувала його ударною хвилею. Лише завдяки реставраційним роботам групою архітекторів на чолі з Павлом Федоровичем Альошиним, що тривали протягом 1945 – 1949 років, цей дивовижний палацовий комплекс у стилі бароко дійшов до наших днів у чудовому стані.

У 1979 – 1982 роках, у зв’язку з 1500-річним ювілеєм Києва, Маріїнський палац був повторно відреставрований. Майстри відновили багато втрачених фрагментів інтер’єру, зокрема прекрасні паркетні підлоги з цінних порід дерева. Завдяки використанню різних художніх прийомів інтер’єри кожного з парадних приміщень Маріїнського палацу мають свою неповторну зовнішність. Особлива роль належить тут кольору: убрання Білого і Банкетного залів, Зеленої та Блакитної віталень.

Адреса: Україна, м. Київ, вул. М.Грушевського, б. 5.