Як свідчать історичні документи, Микулинці відносяться до найстаріших міст Галичини.
Симпатичне і затишне містечко на Тернопільщині – одне із тих, які ще зберігають стародавні замкові легенди та володіють не менш красивими архітектурними шедеврами, ніж визначні пам’ятки великих міст. Як свідчать історичні документи, Микулинці відносяться до найстаріших міст Галичини.
Найстаріше місто Тернопільщини
Микулин – першу згадку про поселення із такою назвою на давньоруських землях зберігає ще “Повчання”Володимира Мономаха.Місто було засноване ченцями-монахами. А ім’я йому дав святий Миколай – саме від названої на його честь церкви пішла назва містечка.
У ті часи Микулин був досить великим поселенням Київської Русі, через яке проходив торговий «соляний» шлях Галич — Київ.Згодом із лівого берега Серету поселення розрослось на правий. Довкола було вдосталь придатної для гончарства глини, тож багато з жителів ставали вправними ремісниками. Своїми виробами вони обслуговували теребовлянських князів.Містом Микулинці стали аж у 1595 році, отримавши незадовго магдебурзьке право.
Замок з червоного каменю
Фортецю в Микулинцях почала будувати жінка. Її звали Анна Сенявська. Тодішня власниця міста – графиня – була дочкою руського воєводи Миколая Сенявського. То був 1550-й рік: часті напади татарських орд грабували поселення мало не щороку. Воно потребувало захисту.
Новоспоруджений замок мав прямокутну форму. Будівельним матеріалом послужив червоний камінь – пісковик теребовлянських родовищ. По кутах споруда мала 4 двоярусні вежі діаметром до 6 метрів, ( до зараз збереглися лише дві – північно-західна та південно-східна). Внутрішній двір традиційно мав господарські та житлові приміщення. Арка при в’їзних воротах була із білокам’яного діамантового русту – у стилі Відродження. В’їзних брами було дві, із розвідними мостами. Лінією оборони слугували рови з водою.
Замок не раз відбивав атаки ворогів – на мурованих стінах ще й зараз подекуди видніються смоляні сліди. Зловісним виявився 1672 рік: облога тривала 15 днів та закінчилась перемогою ординців, ставши трагедією для місцевого населення. Чоловіків усіх до одного вбили на місці, жінок з дітьми забрали в полон.
Куплений замок та Беден-Баден у Микулинцях
Довго тривав період польського панування на Галицьких землях. Польські пани, змінюючи одні одних, володіли Микулинцями – Заборовські, Конєцпольські, Мнішеки, Любомирські та Потоцькі.
У період австрійського панування фортеця вже втратила своє оборонне значення та була сильно поруйнована. Граф Конопка придбав її для себе, щоб організувати на місці суконну фабрику. До нього перейшов і збудований Потоцькими у XVIII столітті палац. Конопки перебудовують палац у стилі пізнього ампіру. Тут вирішують заснувати бальнеологічну лікарню на зразок санаторіїв Баден-Бадена. Адже помітили, що місцеві болота і води володіють лікувальними властивостями. Тоді на микулинецькій території були відкриті мінеральні сірчані джерела. І сьогодні, на тому ж місці діє обласна бальнеологічна лікарня – санаторій, заснована бароном близько 200 років тому.
Палац Реїв: декоративні дерева, скульптури атлантів, маски левів
Саме вищезгадана споруда відома нам як палац Реїв. Мечислав Рей був зятем Конопки, який згодом заволодів його маєтком. (До речі, могила родини Реїв досі збереглась на місцевому кладовищі).Довкола палацу простягався великий красивий парк. Тут було багато квітників та декоративних дерев.
Головний фасад палацу був оздоблений великою скульптурою Архангела Михаїла, який підримував два гербові картуші. Дуже гарно оздобленим був і ризаліт (частина будівлі, що виступає за основний фасад). Зверху – чотири скульптури атлантів, що стоять на високих цоколях, прикрашених масками левів. Другий поверх прикрашали дерев’яні фігури. Нижня частина була відділена широким орнаментованим карнизом. Розкішним був палац і всередині: стелі парадних зал були оздоблені ампірними розписами.
Бароковий костел. ET HI UNUM SUNT
В унікальну архітектурну композицію міста входить і костел кінця XVIII століття. Микулинецький Троїцький костел без перебільшення можна назвати одним з найкрасивіших в Україні. Цікаво, що будували його за зразком Хофкірхе у Німеччині.
Костел Св. Анни існував в Микулинцях ще у XVII столітті. Та його зруйнували, а на місці збудували костел Івана Хрестителя – із міцних дубових брусів. Муровану споруду звели вже у 1762 році. Талановитий архітектор Август Фридерик Мошинський взяв за основу костел при королівському палаці в Дрездені.
У микулинецькому храмі було закладено п’ять вівтарів: Найсвятішого серця Ісуса, Матері Божої, Святих Йосифа і Антонія та ін. Всі скульптури святих, що прикрашали інтер’єр, були пофарбовані у біло-кремовий колір, що додавало урочистості. Храм поділявся на теплий (підзмений) і парадний (власне наземна частина, яка славилася багатством декору).Головний вівтар і зараз прикрашає латинський напис: et hi unum sunt. А над ним – голуб як символ святого духа.
Всвіті