Словаччина (словац. Slovensko), або Словацька Республіка (словац. Slovenská republika (SR)) — держава на сході центральної Європи, межує на північному заході з Чехією, на півночі з — Польщею, на сході — з Україною, на півдні — з Угорщиною та на заході — з Австрією. Площа країни становить 49 035 км². Словаки належать до групи західнослов'янських народів, здебільшого сповідують католицизм. Основна державна мова: словацька. Столиця – Братислава.
За географічним положенням знаходиться на північній частині Західних Карпат (Словацькі Рудні гори, Татри й Бескиди), вкриті дубовими й буковими лісами; на півдні — частина Середньодунайської рівнини в долині Дунаю.
Залишки поселень людей на території сучасної Словаччини відомі з часів палеоліту. Нова ера заселила тут кельтів, згодом опанували германські квади, а у другій половині II століття до південно-західних частин цих земель прийшли римляни. У III—IV століттях відбулося Великого переселення народів, завдяки котрому ці території заселилися слов'янами. У IX ст. утворилося Нітранське князівство, яке було першим державним утворенням словаків, що входило до складу Великої Моравії. Починаючи від X століття країна майже на 1000 років була під впливом угорського панування.
У другій половині XIX столітті під впливом розвитку промисловості, капіталістичних відносин і чеського національного відродження, почалося і словацьке національне піднесення. З 1840-х років, завдяки Людовиту Штуру, витворилася словацька літературна мова. Але з 1848 року пільги для словацького руху були скасовані по перебудові Габсбурзької монархії на дуалістичну Австро-Угорщину. Як і в українському Закарпатті, на Словаччину було поширено політику мадяризації, що змушувало більшість словаків масово емігрували за океан, головним чином до США.
З кінця 80-х років XX ст. Словаччина отримала незалежність. А з 2004 року член військово-політичного альянсу НАТО і Європейського Союзу.Ця країна має статус туристичного центру.
Туристичні місця та архітектура
Словаччина для туристів приваблива через свою гарну природу та культурно-історичні пам'ятки, насамперед середньовічні замки та міста, народні архітектури, курорти та гірськолижні бази.
До найулюбленіших місць відносяться столиця, Високі Татри разом з містом Попрад, Низькі Татри з базами Ясна, Хопок, Доновали, Національний парк «Словацький рай», підгірські регіони Ліптов з термальними аквапарками у Бешеньовій та водоймищем «Липтовська Мара» і Спиш із знаменитим Спиським замком та Левочею, історичний центр якої занесений до списку ЮНЕСКО.
До середньовічних міст із старим історичним центром належать Бардіїв, Кежмарок, Банська Штявниця, Банська Бистриця, Кремниця, Трнава; Братиславський замок, Зволенський замок, Красна Гворка, Чахтицький замок, Тренчинський замок.
З курортів закордонні туристи відвідують передусім П'єштяни, Тренчянські Тєплице, Раєцьке Тєпплице, Бардейовське Купеле.
Античні часи залишили залишки давньоримських будівель. До перших архітектурних пам'яток власне словацького національного надбання можна віднести культові споруди і замки в романському стилі:
- базиліка святого Еммерама в Нітрі 1200 року;
- двоярусна капела-ротонда в містечку Скаліце, датується XII століттям;
- церква в Дражовце, XII століття;
- Оравський замок, XII століття, згодом був перебудований;
- церква в Дяковці, 1228 року.
Середньовічна епоха залишило по собі велику кількість феодальних замків, більша частина з яких має вигляд руїн. Інші зазнали перебудови на палаци в більш пізній час. У XIV—XV століттях в місцевій архітектурі панувала готика:
- кафедральний собор святої Єлизавети (словац. Dóm sv. Alžbety) у Кошице, 1382—1499 роки — найбільший собор Словаччини;
- собор в Братиславі, початок будівництва XIV століття.
Для народного зодчества характерні зрубні або кам'яні будинки, дерев'яні церкви, що мають багато спільного в багатьох рисах з угорською, чеською та українською архітектурою. Починаючи з XVI століття Словаччиною шириться архітектурний стиль Відродження:
- ратуша в Банській Бистриці, 1510 рік;
- житлові будинки у Пряшеві, Левочі, Бардейові.
Словацька архітектура XVII—XVIII століття мала переважно стиль бароко:
- церква Трійці в Братиславі, 1717—1735 роки;
- палац примаса в Братиславі архітектора М. Гефеле, що містить риси раннього класицизму, 1778—1781 роки;
- ратуша міста Кошице, 1756 рік.
Наприкінці XVIII — на початку XIX століття в архітектурі тогочасних поміщицьких маєтків у містах і селах яскраво простежується класицизм. Кінець XIX – початок XX ст. почав переважати стиль модерну, серед якого особливо вирізняються:
- корпус Вищого технічного училища, 1964 рік;
- міст через Дунай, 1972 рік;
- готель «Київ» в Братиславі, 1974 рік.