І́за — село в Україні, в Хустському районі Закарпатської області.
Історична довідка
Про перше поселення на території Ізи з I тисячоліття н. е. свідчать археологічні знахідки, але перші документальні згадки про селище відносяться з 1387 року. Легенда пов'язує назву села з прізвищем першого поселенця Ізая, яке згодом набуло офіційного значення.
У XVI—XVII століттях жителі Ізи були кріпаками Хустської домінії, а потім феодалів Жигмундів. Населення займалося в основному землеробством — сіяли головним чином жито, ячмінь, пшеницю, овес. Розвивалося також тваринництво. Крім того, тут були поширені рибальство і мисливство. У річках Тисі та Ріці водилося багато риби, а в навколишніх лісах — дичина. Кріпаки платили грошові та натуральні побори, а також відпрацьовували панщину. Вони віддавали домінії дев'ятину від урожаю, десятину від худоби, визначену кількість курей, яєць, гусей, встановлену суму грошей, утримували протягом зими домініальну худобу. Жителі Ізи взяли участь у селянській війні 1514 року під проводом Дєрдя Дожі та інших народних виступах. У 1646 році тут насильно було введено унію. До соціального і національного гніту додався релігійний.
В кінці XIX століття в селі широко поширився промисел плетіння кошиків з лози. Одним з його родоначальників був Іван Кашко. Він навчив цьому ремеслу двох синів, а потім ним стали займатися ще кілька жителів села. Свої вироби вони продавали на базарі в Хусті і в інших містах. У 1909–1910 роках багато безземельних і малоземельних жителів Ізи були зайняті плетінням кошиків. Ремесло поступово набуло розширення та згодом стало своєрідною символікою села, яке зберегло його до сьогодення. Саме тому сюди приїздять багато туристів та гостей з наближчого зарубіжжя.
Географія
Розташоване між двома гірськими пасмами, на лівому березі Ріки за 5 км від районного центру і залізничної станції Хуст