Умань - місто в Черкаській області України, адміністративний центр Уманського району (не входить до його складу). Розташований на злитті річок Кам'янка та Уманка.
Історія
Дата першої згадки місця, де було побудовано це місто, невідомо. Сама назва, очевидно, походить від назви річки Уманьки, котра в давні часи мала назву Ума.
Однак у часи, коли Уманщина перебувала у складі Речі Посполитої (1569 рік), з 1609 року, за королівським привілеєм, територія довкола сучасного міста була пожалувана у вотчинне володіння брацлавському, вінницькому, кам'янецькому старості, генералу земель подільських Валентію Александру Калиновському. Перша згадка про «містечко Гумань» датована серпнем 1616 року. Заснування Калиновським замку значно посприяло швидкій колонізації довколишнього краю; починаються роботи по спорудженню оборонних укріплень. Містечко належало до Брацлавського воєводства. Після загибелі Валентія Александра Калиновського під Цецорою, місто перейшло до його сина Марціна Калиновського. Та у 1648 році сюди прибув загін повстанців, очолений Іваном Ганжою, що сприяло Умані стати адміністративним центром Уманського полку. З 1648 по 1667 рік — місто у складі козацько-гетьманської держави (полкове місто, важлива фортеця).
Наприкінці 1655 — на початку 1656 року козаки Умані, керовані Іваном Богуном, відбили наступ військ коронного гетьмана Станіслава «Ревери» Потоцького. У 1654 році Умань взяли в облогу війська Станіслава «Ревери» та Стефана Чарнецького. Замок, в якому оборонявся загін Івана Богуна, вистояв, але нове та старе місто було знищено. На початку 1655 року гетьман Станіслав «Ревера» Потоцький другий раз взяв в облогу місто, але загін Богуна витримав та відбив напад (згадку про оборону Умані Іваном Богуном можна знайти в історичному оповіданні Адріана Кащенка " Борці за правду ").
За Андрусівським перемир'ям знов увійшло до складу Речі Посполитої.
У 1672 році гетьман Петро Дорошенко разом із турками та татарами після 15 денної облоги взяв місто. Візир Кара Мустафа, всупереч угоді з Дорошенком, наказав своїм підданим вирізати велику кількість населення. Ті страшні події приводять місто в занепад, та більшість мешканців, які залишилися живими, втікали до Лівобережжя.
На початку XVIII ст. місто відновив белзький воєвода Станіслав Владислав Потоцький. Умань та окружні райони до 1726 року пережили другий занепад, коли перейшли у володіння Франциска Салезія Потоцького, що побудили на дії гайдамаків. Марно сподіваючись на масове переселення селян та робітниківз інших володінь, відкриття торгівельних місць для вірмен, греків, євреїв, що могли поповнити казну міста та укріпити фортецю, Потоцький врешті решт терпить бунтарські настрої. Більшість селян невдоволені його політикою і ряди гайдамаків поповнюють численність. У 1737 та 1750 рр. між бунтівниками та місцевою владою виникає серйозна конфронтація, яка змушує вступити до воєнних дій. У битві 1749 році між гайдамаками та армією Потоцького більша частина міста була зруйнована та спалена.
У 1760 році місто отримує Магдебурзьке право, та у 1761 році закінчується будівництво та укріплення замку. В 1764 році Францішек Салезій Потоцький засновує в Умані василіянський монастир та церкву. Монахи в свою чергу відкривають василіянську школу на 400 учнів. Навколо Умані було багато козацьких слобідських поселень, які мали боронити Край від гайдамацьких ватаг. Місто перетворюється на одне з найважливіших міст Правобережної Київщини і Черкащини.
В 1793 року Умань увійшла до складу Російської імперії.
1796-го року Станіслав Щенсний Потоцький заклав один з найбільших в Європі, знаменитий садово-ландшафтний парк «Софіївка». Потоцький подарував його своїй дружині Софії. Будівництво, яким керував талановитий садівник-декоратор, кріпак Заремба, почалося на пустирі, понад річкою Кам’янкою, яка утворила два ставки, каскади, водоспади, джерела у гротах, канали з містками, водограї. За часів Софії Потоцької на з'їзд школи садівництва приїжджав російський імператор Олександр I.
В 1795 році Умань стає повітовим містом Вознесенської губернії Російської імперії, а в 1797 році Умань входить до складу Київської губернії.
З 1805 після смерті Станіслава Потоцького Умань перейшла до його сина Олександра. Під час франко-російської війни тут було сформовано 3-й козацький полк.
На початку XIX століття Умань перетворюється на центр юдейського релігійного руху — хасидизму. Рабин Нахман, правнук фундатора хасидизму рабина Баал Шем Това, останні свої роки прожив в Умані.
Костел Успіння Богородиці закладений Станіславом Щесним Потоцьким, добудований його сином Олександром 1826 року. Зараз ця споруда внесена в реєстр культурного надбання України. Станіслав Потоцький перевіз в Умань чудотворний образ Богородиці.
В 1834 році Умань, була конфіскована російським урядом у Потоцьких й 1838-го перейшла у володіння відомства військових поселень Київської та Подільської губерній. В цей же час почалася активна забудова аристократичної частини міста, вулиці вкривають бруківкою й оснащують гасовими ліхтарями, будують торгові ряди.
В 1859 році в Умань переносять з Одеси Головне училище садівництва.
Нині місто набуло широкої популярності в туризмі.
Пам'ятки історії, культури та природи
Місто відоме багатьма культурно-історичними та природничими памятками, першими з яких є державний заповідник — дендропарк «Софіївка». А також багато уманських музеїв:
- Уманський краєзнавчий музей (заснований 1917 року).
- Уманський художній музей.
- Уманський музей культури.
- Музей діячів літератури і мистецтв Уманщини (до 1970-х років — Музей підпільної друкарні «Іскра»).
- Уманський музей-квартира Г. Котовського.
- Меморіальний музей-квартира Надії Суровцової
Єдиний кінотеатр міста, що працює — «Комсомолець».
У місті значне число пам'ятних знаків та пам'ятників, зокрема героям Коліївщини — Залізняку і Гонті та Тарасові Шевченку. В місті знаходиться одна з копій Ейфелевої вежі, в масштабі 1:100.
На території дендропарку Софіївка зростають вікові дерева: «Липа Гонти» віком 300 років (біля пам'ятника Платону) та «дуб Гонти» — дуб черещатий віком 300 років.