Пн-Сб: 09:00 — 21:00 | Нд: вихідний
укр / рус
Заповніть це поле

«П’яна церква» у Чернівцях

У цілому світі існує всього кілька подібних церков.

«П’яна церква» у Чернівцях
«П’яна церква» у Чернівцях
«П’яна церква» у Чернівцях
«П’яна церква» у Чернівцях

У цілому світі існує всього кілька подібних церков. Вони зустрічаються дуже рідко і є справжніми архітектурними дивами. Вражаючи своєю незвичайністю, вони запам’ятовуються тим, хто бачив їх хоч раз. Це не ілюзія, не обман зору, і не помилки архітекторів. Це стиль “бринковяну”. Перший загальнонаціональний румунський архітектурний стиль – своєрідна інтерпретація європейського Ренесансу.

Храмове різноманіття буковинської столиці

Чернівці – одне із найкрасивіших міст Європи – місто контрастів. Споконвіків на цих землях уживалися різні народи і національності. Українці, румуни, євреї, молдавани, навіть німці. Тому тут така різнобарвні культура, мова, архітектура. Місто буквально переповнене унікальними архітектурними пам’ятками. Багате на різноманітні храми: католицькі костели, залишки лютеранської кірхи та великої синагоги – Тампля, і вірменський собор, і багато-багато церков – дерев’яних, барочних, сучасних. Вкінці 1920-х Буковинська митрополія мала навіть спеціальний відділ, який займався проектуванням церков.Та з-поміж усіх своєю неординарністю вирізняється Миколаївський кафедральний собор. Зовнішньо він, м’яко кажучи, нетиповий для наших православних церков.

Ілюзія запаморочення

«Кручені» куполи Миколаївської церкви створюють враження, ніби будівля гойдається і от-от упаде, або стоїть на нерівному місці. Насправді це не жарт і не помилка. Це спеціальний архітектурний прийом, майстерно виконаний будівельниками, попередньо закладений у проекті Владимира Залозецького. Церква ніби справді «живе» і «дихає». Цікаво, що будучи спорудженою ще у 1821 церква була виконана у стилі ампір. Через більш як 100 років її перебудують до сучасного вигляду.

За зразок було взято королівську церкву середини 14 століття в Куртя-де-Арджеш. Кажуть, зараз це один із найкрасивіших храмів сусідньої країни, колишня усипальниця румунських королів та королеви. Подібність між закордонним та українським храмом очевидна.

Сп’яніння від болю і сліз

Звідки ж взялась ця чудернацька закрученість? Румунська легенда розповідає про чорного князя Негру Воде, за наказом якого мали збудувати найкрасивіший у світі монастир. Майстри старалися, працюючи під страхом бути замурованими живцем, якщо не догодять замовнику. Та що б не збудували чоловіки, все було не те і підлягало руйнуванню. Найбільше журився через це головний майстер – Маноле. Якось увісні небесний голос сказав йому, що аби створити шедевр на догоду Чорному князю, потрібно замурувати у стінах жінку, яка першою прийде сюди вранці.

Прокинувшись, Маноле побачив свою дружину, яка принесла їжу для будівельників. З важким серцем приступив він до роботи. Немов жартома майстри почали класти перед Анною кладку. В результаті рідну дружину Маноле повністю замурували у стіні. Ще досі дочувається там жіночий плач і звук стін, що чим раз дужче зтискають невинне тіло. Негру Воде залишився задоволеним, та не повністю. Чи зможете ви збудувати храм, красивіший за мій? – Запитав він чоловіків, які сиділи на риштуванні на даху монастиря. – Зможемо! – Гукнули ті. Одним рухом зруйнував він риштування і майстри попадали вниз. Біль і страждання усіх загиблих людей навіки відбились в архітектурі румунського храму.

Ця історія швидше схожа на красиву румунську казку. Та у Чернівцях знають, що насправді, схиливши менші куполи до головного, архітектори втілили ідею поклону євангелістів Христу.

Вівтар на схід сонця

Миколаївська церква у Чернівцях не лише незвичайна зовні, але й дуже красива всередині. Багаті розписи на золотому фоні стін створюють красиву атмосферу урочистості. Самобутній інтер’єр збережений ще з 1939 року. Дивом вцілілий після радянської доби іконостас повернувся у церкву, коли її знову передали греко-католицькій громаді міста.

Церковні дзвони – вагою 948 і 592 кілограм були виготовлені аж у Трансільванії та привезені звідти ще 1938 року. Та і над будівництвом трудились переважно румуни.

Парадний вхід храму, який виходить просто на вулицю Руську, зробити було не так легко. Справа у тому, що місце, відведене на будівництво, невелике, а християнські традиції будівництва храмів диктували свої вимоги. Вівтар навпроти входу традиційно мав орієнтуватись на схід. Тому було прийняте рішення розмістити вівтар не навпроти центрального входу, а дещо збоку. Тому інтер’єр церкви вийшов теж нестандартним. Нам звично бачити вівтар навпроти входу, а в Миколаївському соборі він знаходиться праворуч від входу.

Всвіті